Суворі природні умови, віддаленість від цивілізації та непередбачуваність середовища роблять цей регіон одним із найскладнішим для життя і роботи. Але все ж таки навіть там є можливість побудувати кар'єру 😄.
У нашій статті ми розглянемо сім арктичних професій, які не лише вас здивують, а й допоможуть краще розуміти унікальність та різноманітність нашого прекрасного світу.
Чим займаються люди в Арктиці?
1. Виморозчик
Цих людей точно не проймешся жартами про те, як важко в офісі. Виморозчики - найрідкісніші і, можливо, найсуворіші фахівці у світі. Зазвичай кораблі в Арктиці обслуговують узимку, бо так дешевше — не треба піднімати багатотонні махини на спеціальні ремонтні споруди. Восени танкери, суховантажі та баржі заганяють у судноремонтний завод і чекають, коли лід повністю покриє річку. Потім, щоб механіки могли підібратися до потрібних деталей, проводять виморожування — випилювання тунелів навколо підводної частини кораблів. Щоб звільнити, скажімо, гвинти, знадобиться не один день праці — товщина льоду часом досягає 2–3 метрів.
Виморозчики працюють за допомогою кайлу (інструменту, схожого на кирку) та бензопили. Температура в регіоні в цей час опускається до -50 ° C, але самі фахівці такому холоду зазвичай раді: чим краще промерзне річка, тим менше шансів, що тунелі затопить і роботу доведеться починати заново.
2. Оленяр
Оленярство залишається основним заняттям корінних північних народів. Цей напрямок тваринництва сильно відрізняється від розведення звичної худоби на кшталт кіз та корів. Домашні північні олені живуть практично так само, як і їхні дикі побратими. Наприклад, їм не потрібні окремі приміщення, але щотижня тварин потрібно переганяти на нове пасовище. Тому оленярам доводиться кочувати по тундрі цілий рік.
Якщо раніше традиційна майстерність північних народів передавалася з покоління в покоління, то зараз оленяр — офіційна професія. Її можна освоїти у коледжі. Хороший оленяр повинен знати все про типи та характеристики корму, вміти лікувати тварин, попереджати захворюваність всього стада, прокладати кочові маршрути і, при необхідності, захищати своїх підопічних від хижаків.
3. Чумробітниця
Так, це саме робітниця, чоловічого аналога у цієї професії немає. Так називають жінок, які кочують разом із оленярем і допомагають їм із побутом. За великим рахунком, чумробітниці – це офіційно працевлаштовані домогосподарки. Найчастіше – дружини заводників оленів.
З визнанням офіційного статусу чумробітниці поки що все складно. Такі жінки нерідко мають трудові книжки, але оформляють їх як оленярів третього розряду. Зарплату платять, але дуже скромну, на рівні регіонального прожиткового мінімуму - це близько $100-$200.
Відсутність юридичного визнання не применшує заслуг чумробітниць. У важких умовах Крайньої Півночі ці жінки не тільки стежать за побутом, але й часто допомагають оленярам керувати стадом, виготовляють шкури і заготовляють панти — молоді м'які ріжки тварин. Вивчитися на чумробітницю можна лише на практиці, у вузах та коледжах таких спеціалісток не готують. Хоча спроби уніфікувати знання все ж таки робляться.
4. Розмітник алмазів
Зазвичай на півночі є великі родовища дорогоцінного каміння. Тому там дуже популярні професії, пов'язані з видобуванням та обробкою алмазів. Є сортувальники, огранювачі, розмітники. Останні — це те саме «око — алмаз» ювелірної галузі. Саме вони вирішують, які форми та який розмір потрібні майбутньому каменю. Існує близько 20 різних форм, і, як правило, з од
ного кристала можна одержати кілька діамантів. Справа в тому, що ціна готової коштовності найчастіше залежить від чистоти, а не від розміру. Великий камінь, але з дефектним вкрапленням може коштувати менше, ніж чистий, але дрібний. Тому, ухвалюючи рішення, розмітники оцінюють все: нерівності, шорсткості, наявність у сировині включень інших мінералів. І тільки після цього розраховують найвигідніший варіант розкривання і готують 3D-модель для обробки.
У минулому розмітники покладалися лише на силу збільшувального скла та на гостроту свого зору. Нині їм допомагають технології: заводи обладнані мікроскопами, томографами та сканерами. Як і в інших робочих спеціальностях, тут є професійні розряди, і дорости можна до інженера-технолога або керівника виробництва.
5. Штурман атомного криголама
Або вахтовий помічник — у цивільному флоті найбільш поширена ця назва професії. Це людина, яка займається навігацією, віддає команди рульовому та контролює переміщення судна. Робота у льодах відрізняється від того, що роблять штурмани у відкритому морі чи річці. Судну тут набагато простіше отримати пошкодження, тому криголам доводиться постійно маневрувати, а часом прокладати курс прямо на ходу, щоб безпечно провести за собою інші кораблі.
6. Оператор ратрака
Ратраком називають машину, яка розчищає та утрамбовує сніг на гірськолижних схилах. Такі є на будь-якому зимовому курорті, але робота у Заполяр'ї здатна здивувати. Наприклад, одна із вимог для працевлаштування — володіння навичками виживання в екстремальних умовах. А ще потрібно вміти обслужити свій автомобіль навіть за дуже низьких температур.
До речі, у Заполяр'ї водії ратраків працюють не лише у туристичних зонах. Місцеві жителі чудово знають, що взимку проїхати на низенькому легковику неможливо навіть кілька метрів. Казуси можуть траплятися і з повнопривідними позашляховиками. Гусениці ратраку не в'язнуть у снігу, тому вони за необхідності виконують роль евакуатора.
7. Гляціолог
Це фахівець, який вивчає лід. Сьогодні в гляціології є кілька напрямків: робота з льодовиками, лавинознавство, снігознавство та палеогляціологія – аналіз доісторичних заледенінь.
Ці дослідники можуть працювати і в містах, вивчаючи зразки в лабораторіях, але, як правило, все їхнє життя — це суцільні експедиції горами та Заполяр'ям. Умови роботи є досить суворими. Щоб знайти цінну інформацію, часом потрібно пробути кілька місяців на науковій станції або в наметі. Жорстокий мороз, відсутність звичних зручностей і реальний шанс зіткнутися з ведмедем — ось романтика буднів гляціологів.
Їхня робота потрібна, щоб прогнозувати природно-кліматичні ситуації в різних регіонах, аналізувати стан світового океану та вивчати небезпеки, пов'язані з глобальним потеплінням. У північних зонах дослідження допомагають розвивати промисловість: будувати великі виробництва та налагоджувати видобуток корисних копалин.
