Що таке матриці Грофа?
Матриці Грофа - це псевдонаукова теорія, яка стверджує, що переживання немовляти при народженні визначають його характер, темперамент та вчинки.
Загалом ідея про подібний вплив пологових переживань не є новою. Ще на початку XX століття таке запропонував австрійський психоаналітик Отто Ранк. Він увів поняття «травма народження»: мовляв, тривога і страх, пов'язані з відділенням дитини від матері, дуже впливають на психіку. Через те, що сталося, люди десятиліттями страждають від несвідомого бажання знову повернутися в материнське лоно, «внутрішньоутробний рай». Це призводить до фобій, підвищеної тривожності та агресивності. Ранк вважав, що «вилікувати» таке здатний лише добрий психотерапевт, який допоможе людині згадати та усвідомлено пережити травму народження, опрацювавши її.
Через півстоліття американський психіатр чеського походження Станіслав Гроф переглянув та доповнив ідею Ранка. На основі власних спостережень Гроф виділив чотири стадії, через які нібито проходить кожне немовля. Психіатр припустив: людина зациклюється на етапі, який переживав особливо тяжко чи яскраво. Цю концепцію стали називати матрицями Грофа, або перинатальними (від латів. Коренів peri - «біля», і natalis - «що відноситься до народження») матрицями.
Якими бувають матриці Грофа і що означає кожна з них?
1. Базова перинатальна матриця I (БПМ I)
Період «внутрішньоутробного раю», коли немовля ще не народилося. Якщо вагітність протікала добре, дитина і після народження почувається в безпеці, а значить має високу самооцінку і здатна довіряти людям. А ось після важкої вагітності новонароджений постійно страждатиме від відчуття власної непотрібності.
2. Базова перинатальна матриця ІІ (БПМ ІІ)
Період сутичок. Якщо він виявився недовгим і дитина пройшла його легко, то пізніше людина буде впевнена, що "все на краще", всі неприємності переборні — достатньо лише стиснути зуби та рухатися вперед. І навпаки: після довгих і болісних сутичок у малюка формується психологія жертви. Кесарів розтин — прикордонний випадок, адже дитина не отримує ні негативного, ні позитивного досвіду. В результаті така людина все життя вагатиметься і відмовлятиметься від відповідальності.
3. Базова перинатальна матриця ІІІ (БПМ ІІІ)
Етап потуг. Маля задихається, але поступово просувається до нового життя і нібито відчуває екстаз від передчуття швидкої свободи. Людина, що зациклилася на БПМ III, постійно шукає гострих відчуттів. Без них життя здається йому прісним і безглуздим. Підкорювати щось, долаючи себе та оточуючих, — ось сенс його існування, в якому справжнє задоволення неможливе без страждань.
4. Базова перинатальна матриця IV (БПМ IV)
Момент народження. Навколо новий світ, тепер треба самостійно дихати та шукати їжу. Якщо це виявляється легко, наприклад дитину відразу прикладають до материнських грудей, то дитина переймається довірою до світу. Якщо мама недоступна, малюк відчуває сильний стрес і починає боятися всього нового. Цей страх залишається на все життя. Окрема історія — анестезія під час пологів. На думку Грофа, у такому разі діти знайомляться з інтоксикацією і потім постійно прагнутимуть алкоголю чи наркотиків, щоб повторити дитячий досвід.
Все це, звісно, цікаво. Але якщо ви сприйняли матриці Грофа як керівництво до планування пологів або зібралися судити про майбутнє дитини після того, як проходило її народження, краще зупиніться.
Чи варто довіряти матрицям Грофа?
З погляду науки – ні. Сам Гроф займався дуже своєрідними речами, наприклад, психоделічною терапією, і навіть розробив особливу техніку для заміни ЛСД — холотропне дихання. Ефективність цього не доведена. Як і загалом науковість трансперсональної психології, послідовник якої є Гроф.
Вчені критикують Грофа та його колег за містицизм, суб'єктивність та псевдонауковий підхід. Самі ж трансперсональні психологи не змогли подати докази своєї правоти.
Тому Американська психологічна організація не визнає трансперсональну психологію як окрему наукову дисципліну, а дослідники в принципі не ведуть дискусії щодо можливості існування перинатальних матриць.
По суті, всі спостереження Станіслава Грофа були суб'єктивні та підігнані під вигадану ним теорію. Наукоподібність та цілісність цієї концепції лопаються при першому зіткненні з реальністю. Так, у жінок, які пережили важкі життєві ситуації під час вагітності, цілком можуть народжуватися впевнені та жваві діти. А після кесаревого розтину на світ з'являються не лише наркомани та алкоголіки.
